|
|
Каталог статей
Історія М. Котовськ
Кото́вськ — (до 1935 року Бірзула, інша назва Чорний Ліс), місто обласного значення в Одеській області, адміністративний центр Котовського району.
Свою сучасну назву місто отримало у травні 1935 р. на честь Григорія Котовського, (воно було тоді ще селом), до цього воно називалося Бірзулою.
З 1928 року по 1929 рік Бірзула була столицею Молдавської АРСР. Зараз місто Котовськ — найбільше місто півночі Одеської області, місто обласного значення, центр Котовського району; значний залізничний вузол з розвинутою інфраструктурою залізничних підприємств; має промислові підприємства, розвинуту мережу підприємств торгівельного та побутового обслуговування; в останнє десятиліття місто зайняло позицію головного торгівельного центру Півночі Одещини та флагмана з успішного проведення житлово-комунальної реформи серед малих міст України.
Місто розташоване в північно-західній частині Одеської області на південних відрогах Подільської височини, на водорозділі річок Ягорлик і Тилігул. Місто займає площу 2,5 тис. гектар. Населення становить 40718 (2001).
Розташуванням міста на південно-західному порубіжжі України, у вузлі залізничних та шосейних шляхів направленням Київ-Одеса, з виходом на країни Північно-східної Європи та Причорномор'я, визначено його важливе положення на мапі України.
На території міста містилося командування Котовського прикордонного загону та управління Ягорлицької митниці. Котовськ та територія його району унікальний історичний та культурний центр, який поєднав культури трьох народів — українців, молдован та росіян
Історія Котовського краю пов'язана з стародавнім минулим територій нашої країни, етногенезом українського та молдавського народів, тісно переплетена з історичними подіями часів національно-визвольної боротьби східнослов'янських та молдавського народів проти кримськотатарського, турецько-османського поневолення, становлення та розвитку Північно-західного Причорномор'я (півдня Поділля) у XVIII—ХХ століттях, в тому числі, з історією появлення та розвитку залізничного транспорту на території України.
Вчені-історики припускають, що поселення Бирза з'явилася в середині XVIII століття. 1779 рік вважається роком заснування с. Бірзула. У 1791 р. було підписано Ясський мирний договір, внаслідок якого територія між Дністром і Південним Бугом відійшла від Османської імперії до Росії. З 1803 р. село входить до складу Херсонської губернії. У 1865 р. станція Бірзула становиться одним з перших залізних вузлів в Україні, який розпочав забезпечувати рух та ремонт локомотивів на Північно-Західній (Одесько-Київській) залізниці.
У 1893 р. на станції Бірзула було споруджено церкву Успіння Пресвятої Богородиці в пам'ять дивовижного спасіння 17 жовтня 1888 р. імператора Миколи ІІ та його сім’ї. В 1895 р. Бірзула стає волосним центром Ананьївського повіту Херсонської губернії, а 18 грудня 1904 р. село особисто відвідує імператор Микола ІІ. В 1905 р. у селі відбувається ряд революційних заворушень, пов’язаних з демократичною революцією 1905-1907 рр.
З історією міста пов'язані неординарні події та неоднозначні особистості періоду Українсько-радянської війни (одині з них Котовський Г.І. та маршал Якір Й. Е.). 3 березня 1917 р. в селі створено громадський комітет – орган Тимчасового уряду. 17 січня 1918 р. було проголошено владу робітників та селян в с. Бірзула. Але з березня і по листопад того ж року село вступило у боротьбу з австрійсько-німецькими окупантами на стороні більшовиків, радянськими військами керував Григорій Котовський. 5 грудня село захоплюють петлюрівці. [3, с. 242] У квітні 1919 р. с. Бірзула знову було захоплене більшовиками. У вересні 1919 р. село захопили денікінці. Проте вже в січні 1920 року його знову зайняли більшовицькі війська, і в селі остаточно встановилася радянська влада. В 1924 р. Бірзулу віднесли до селищ міського типу. 12 жовтня 1924 р. за участю Григорія Котовського в Бірзулі проголошується створення Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки(зі статусом автономії у складі Української Радянської Соціалістичної Республіки), що стало основою для подальшої відбудови державності Молдови, яка в той час знаходилась під окупацією королівської королівської Румунії. Бірзула стає її обласним центром, а в 1928-1929 рр. вона є столицею МАРСР. У травні 1935 р. Бірзулу перейменовано на Котовськ, а 10 червня 1938 р. Котовську присвоєно статус міста. [4, с. 577-578]
На початок 1941 року місто займає важливе місце в оборонній системі південно-західного кордону України (Півдні Радянського Союзу), тут дислокуються частини 2-го механізованого корпусу, стрілецькі та авіаційні частини Робітничо-Селянської Червоної Армії.
В історичний літопис міста увійшли події початку Німецько-радянської війни в смузі дій Південного фронту та знамениті військові льотчики-аси — маршали Покришкин О. І., Пстига І. І.
Післявоєнна історія міста поєднана з історією становлення та розвитку ракетних військ стратегічного призначення та одного з крупних військово-навчальних автомобільних центрів Збройних Сил СРСР та України, з 18-річною історією становлення Державної прикордонної та митної служб Незалежної України. Найближчим часом в місті планується відкриття Регіонального центру навчання Державної прикордонної служби України.
До 1991 року місто здобуло свого максимального розвитку в промисловій сфері та розбудові житлового фонду.
90-і роки ХХ століття ознаменувалися в історії міста як складний, але досить успішний процес переходу до нового суспільно-економічного укладу, нового способу господарювання, ринкових відносин, становлення та розвитку місцевого самоврядування та посилення його ролі та впливу на внутрішнє життя міста. На кінець 90-х років ХХ століття завдяки діям мерії розпочалася житлово-комунальна реформа, газифікація міста, розвинулась потужна система малого та середнього бізнесу.
У 2003 році м. Котовськ стає членом Асоціації міст та громад України.
У 2006 році затверджуються символи міста — герб та прапор, у 2007 — гімн міста.
У жовтня 2006 в м. Котовськ проходить Всеукраїнський семінар з реформування житлово-комунального господарства за участю керівництва держави та мерів малих міст України. На семінарі досвід місцевого самоврядування Котовська з реформи житлово-комунальної сфери відзначено як передовий, новаційний та необхідний для впровадження в інших населених пунктах країни.
На початок 2009 року в місті стабільно функціонують соціальна та житлово-комунальна сфери, розвивається підприємництво.
Майбутній розвиток міста на найближчі десятиліття можуть визначити: впровадження сучасних енергозберігаючих, інноваційних технологій в житлово-комунальному господарстві, стабільна робота залізничного транспорту, розвиток шляхів сполучення, розвиток аграрного сектору Котовського району, розвиток економічних відношень з Придністровською Молдавською Республікою, Російською Федерацією, Білоруссю, Республікою Молдова, успішна політика залучення інвестицій.
У місті народилися:
Кобилецький Іван Іванович — Герой Радянського Союзу.
Ладієв Ростислав Якович — український вчений в галузі автоматизації хімічних виробництв.
Шустерман Лариса — заслужений майстер народної творчості України.
Олексій Потьомкін (26.03.1921 – 25.08.2003) - майор гвардії, Герой Радянського Союзу, був названий почесним громадянином м. Котовськ.
Валентин Опальов (нар. 4.07.1958) - член Академії Російского телебачення, член Асоціації теле- та кінопродюсерів, член Гільдії продюсерів Росії.
Лариса Руснак (нар. 28.01.1962) - актриса, знімається переважно у телевізійних серіалах та кіно, актриса Київського національного українського театру ім. І. Франка.
Володимир Мунтян (нар. 14.09.1946 р.) - заслужений майстер спорту з футболу, півзахисник київського «Динамо» і збірної СРСР. Як футболіст ставав сім разів чемпіоном СРСР, що є рекордом радянського футболу (разом з Олегом Блохіним). Двічі вигравав Кубка СРСР, володар Кубка Кубків УЄФА та Суперкубка УЄФА, був учасником чемпіонату світу 1970 р. Після завершення кар'єри гравця тренував українські та закордонні футбольні клуби, під його керівництвом збірна Гвінеї пробилася у фінальну частину Кубка Африки 1998 р. Наразі працює старшим тренером молодіжного складу київського «Динамо».
Єгудін Валерій Григорович (29.08.1937 – 4.12.2007) - оперний співак, народний артист СРСР (1983 р.). Провідний соліст Новосибірського державного академічного театру опери та балету (1961-1992 рр.) і його директор (1992-2001), був головою Правління Новосибірського Відділення Спілки театральних діячів Росії, членом Правління СТД РФ. Всього виконав близько 60 партій. Один із кращих виконавців ролі Отелло в Росії.
Гліб Васильович Ватагін (1899.11.03. – 1986.10.10) – українець за походженням, уродженець с. Бірзули (нині Котовськ), італійський фізик, член Академії деї Лінчеї в Римі. Створив велику наукову школу в Бразилії, де жив у 1939-1956 рр. і організував Інститут фізики космічних променів. Запропонував статистичну теорію множинної генерації частинок космічних променів. У 1920 р. емігрував до Італії, де в 1922 р. з відзнакою отримав ступінь з фізики, а в 1924 р. - з математики. У 1934 р. Гліб Ватагін приймає запрошення університету Сан-Паулу та переїздить до Бразилії. Там він виплекав цілу плеяду фізиків: Ч. Латтес, О. Сала, М. Шенберг та ін.
|
| Категорія: Мої статті | Додав: Ян (14.01.2013)
|
| Переглядів: 1490
| Рейтинг: 5.0/1 |
|
|
